Історія Папірні

Радомишльська папірня була споруджена між 1606 і 1612 роками для вироблення паперу на потреби друкарні Києво-Печерської лаври. Ініціатором її будівництва став архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький (1550-1624).

З дня свого виникнення і до Хмельниччини папірня в Радомишлі була фактично монопольним виробником паперу в Центральній Україні. Більшість церковних і світських книг, що побутували в цьому регіоні, були надруковані у лаврській друкарні на радомишльському папері.

Папір із Радомишля неважко впізнати по водяним знакам чотирьох типів. Перші два – це шляхетські герби лаврських архімандритів, Єлисея Плетенецького і Захарії Копистенського. Третій тип – стилізоване зображення одного із засновників Лаври, преподобного Антонія Печерського. Четвертий являє собою малюнок у вигляді трьох куполів з хрестами.

Незабаром навколо паперової фабрики побудували селище, яке так і стало називатися – Папірня. Існувало воно аж до 60-х років ХХ ст., після чого було приєднане до Радомишля.

Особливо роль папірні зросла за митрополита Київського і Галицького Петра Могили (1597-1647), який зайнявся реформою православної системи освіти в Речі Посполитій. Для цього було потрібно багато нових підручників, філософських, полемічних, природознавчих праць – і, відповідно, більше паперу.

Першим і незмінним (до самої смерті) керівником Радомишльської папірні був ієромонах і економ Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський.

Під час повстання Богдана Хмельницького або за часів «Руїни» (50-80 рр. XVII ст.) Папірня могла бути знищена. Принаймні в «інвентарному списку» указу короля Яна Собеського (1682 р.) про передачу Радомишля з волостями унійному львівському єпископу Йосифу Шумлянському Папірня вже не згадується.

ПРИДБАТИ КВИТОК